Лікування рубців.
Рубці – це аномальне розростання пухлиноподібної, фіброзної тканини, яка не загрожує життю людини, але викликає великі естетичні недоліки. У більшості випадків вони з’являються після порушення шкірного покриву: хірургічне втручання, пірсинг, щеплення, опік, травма та інше. Нині в Полтаві можна видалити рубець тільки єдиним способом – ін’єкціями. Дане лікування дає позитивні результати, вже після перших ін’єкцій: він значно світлішає, набуває природного тілесного кольору, поверхня його розрівнюється. У період лікування протипоказані вакцинація та імунізація.
Кількість процедур та результати:
У середньому необхідно 3-6 процедур з інтервалом 2 тижні. Кількість процедур залежить від розміру рубця. Через 4-7 тижнів можна спостерігати формування нормотрофічного рубця, який зменшиться у площі, і матиме блідо – рожевий колір. Після 6-8 місяців, колір рубця зміниться, він практично не відрізнятиметься від тону шкіри. Небагато про теорію виникнення рубцевих тканин Загоєння ран після травматичного пошкодження шкірних покривів – складний біологічний процес. Як правило, він триває протягом року та завершується появою сформованого рубця.
Варто зазначити, що фізіологічне рубцювання включає три основні стадії:
– фібробластична;
– волокниста;
– гіалінова.
Тривалість фібробластичної стадії становить 30 днів. У цей час у пошкодженій шкірі рясно з’являються юні фібробласти, збільшується кількість судинних утворень. На 33-й день після травми починається волокниста стадія. Характерною особливістю цього періоду є виникнення зрілих фібробластів та накопичення в рубцях волокнистих колагенових конструкцій. До 42 дня формується гіалінова стадія, під час якої у пошкоджених тканинах відбувається зменшення кількості клітин та судин. Кінцевим продуктом процесу відновлення пошкоджень на шкірі є рубець. Він є сполучною тканиною, яка замінює дефекти шкірних покривів.
Зверніть увагу! Навіть своєчасне звернення до фахівця не позбавить вашу шкіру від шрамів, але дозволить оперативно вжити заходів у разі виникнення ускладнень.
-нормотрофічними (перебувають на рівні зі здоровою шкірою), атрофічними (нижче оточуючих шкірних покривів), гіпертрофічними (вище оточуючих шкірних покривів)
-Келоїдні (горбисті щільні утворення, які різко височіють над навколишніми тканинами). Келоїдний рубець – специфічний різновид рубців, характерною особливістю якого є його впровадження в навколишні нормальні тканини. Найчастіше він виникає після травм, опіків та хірургічних операцій. Замість блідого нормального рубця з’являється груба патологічна рубцева тканина – синюшний келоїд, який часто називають колоїдним рубцем. До речі, розміри пошкоджень для так званої келоїдної хвороби не мають значення. Келоїд може утворитися як після укусів комах, так і в результаті поширеного в молодіжному середовищі пірсингу. Варто зазначити, що в окремих випадках келоїдні рубці виникають без видимих причин. Келоїдна хвороба однаково поширена серед чоловіків та жінок. Основна вікова категорія страждаючих келоїдними рубцями – від 10 до 30 років. Пацієнти віком до 10 і після 60 років – дуже рідкісне явище. Вони мають чіткі межі, що виступають над рівнем шкіри. На відміну від звичайних шрамів, келоїдна рубцева тканина поступово збільшується у розмірах. Ці шкірні новоутворення згодом не зникають. Характерні місця локалізації справжніх келоїдів: – область декольте; плечі; задня поверхня шиї. Помилкові келоїди можуть розвиватися будь-де після травматичного пошкодження шкірних покривів. Досить часто з’являються колоїдні рубці на вухах (у зв’язку з їх проколювання) і на тілі після видалення родимки. При виявленні келоїдного новоутворення на шкірі його заборонено видавлювати та припікати, особливо розчинами на основі лікарської рослини Чистотіл. Рекомендується також відмовитися від масажу та використання косметичних засобів. Для профілактики неконтрольованого зростання рубцевої тканини варто забути про відвідування сауни, солярію, пляжу та прийом гарячих ванн.
Незважаючи на високий рівень розвитку сучасної медицини, причини виникнення келоїдів на шкірі точно не відомі. Механізм їх формування пов’язаний із порушенням розвитку сполучної тканини у процесі загоєння ран.
Встановлено, що синтез колагену в келоїдному рубці відбувається у двадцять разів швидше, ніж у нормальній шкірі.
Основними провокуючими факторами келоїдної хвороби прийнято вважати:
-генетичну схильність;
-запальні процеси при загоєнні;
-проблеми імунного та гормонального характеру;
-Порушення іннервації;
-Вікові зміни в організмі.